Енергетика

Війна Росії проти України спричинила масштабні руйнування енергетичної інфраструктури та поставила під загрозу сталість постачання електроенергії, тепла й інших базових послуг. У цих умовах дедалі більш актуальним стає питання не лише відновлення систем, а й їхньої трансформації відповідно до принципів стійкості, безпеки й енергетичної незалежності.

Одним із важливих напрямів в електроенергетиці, що набуває нового значення, є перехід від генерації на викопному паливі, зокрема, вугіллі, до генерації на основі відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). У фокусі дедалі більш часто опиняється розподілена генерація — мережа відносно невеликих об'єктів, розташованих у межах громад або на підприємствах, здатних покривати власне споживання та, за потреби, генерувати надлишок для мережі. Такий підхід все більше розглядається як ефективна відповідь на загрози енергетичної безпеки й як інструмент підвищення енергетичної автономії громад.

Розвиток розподіленої генерації відкриває нові можливості для громад, особливо у контексті критичної інфраструктури. Встановлення сонячних електростанцій на муніципальних будівлях або об’єктах комунального господарства дає змогу забезпечити електроенергією найбільш необхідні функції, навіть у разі обмеженого доступу до централізованих мереж. У багатьох випадках такі проєкти вже є фінансово доцільними: терміни окупності становлять 3–5 років.

На цьому тлі змінюється і структура споживання теплової енергії. За останні десятиріччя кількість користувачів централізованого теплопостачання (ЦТ) істотно зменшилась, а в окремих містах такі системи припинили своє існування. Причиною цього є неефективна державна тарифна політика, що призвела до відсутності інвестицій в галузь. Разом із тим, використання новітніх технологічних рішень, у тому числі, ВДЕ в системах централізованого теплопостачання, може бути дуже ефективним, проте такі заходи не мають підтримки на рівні держави. А, отже, говорити про зелене реформування ЦТ зарано. Такі процеси, з одного боку, створюють виклики для традиційних моделей генерації та розподілу тепла, а, з іншого, — відкривають простір для локальних рішень, таких як малі когенераційні установки, теплові насоси та/або гібридні системи з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).

При цьому досвід окремих міст демонструє, що навіть в умовах обмежених ресурсів можливе ефективне управління енергетичною інфраструктурою. Завдяки модернізації тепломереж, повному обліку споживання, оновленню обладнання та співпраці з міжнародними донорами деякі муніципалітети досягли фінансової сталості у своїх енергетичних підприємствах. Такі приклади свідчать про наявність практичних моделей для впровадження більш стійкої енергосистеми на місцевому рівні.

Однак процес змін залишається неоднорідним. Складнощі з фінансуванням, технічний стан мереж і інші бар’єри значно ускладнюють розгортання стійкої розподіленої генерації в масштабах країни. У такій ситуації важливо враховувати як потенціал місцевих ініціатив, так і системні обмеження, що впливають на темпи й ефективність відбудови енергетичного сектору.

Безпекові загрози:

• Пошкодження інфраструктури, ризики подальших атак на об’єкти енергетики.

• Потенційна несталість постачання газу.

Фінансові бар’єри:

• Заморожені тарифи, відсутність механізмів повернення інвестицій, а, отже, відсутність мотивації інвестувати в енергоефективність і ВДЕ.

• Обмежене фінансування державних програм підтримки сталої енергетики.

• Обмежений доступ до фінансів для муніципалітетів (вимоги МФО до мінімального обсягу проєктів).

• Розрив між потребами та поточними інвестиціями в секторі.

• Обмежена доступність нових технологій, у тому числі, через високу вартість капітальних інвестицій.

Регуляторні проблеми:

• Непрозоре тарифоутворення, відмова включати інвестиційні складові.

• Відсутність цілісної стратегії розвитку теплопостачання й єдиних правил для всіх.

Інституційні й управлінські бар’єри:

• Послаблення децентралізації: прийняття деяких рішень змістилося з місцевого на регіональний і державний рівень.

• Брак компетентного персоналу через війну.

Технічні обмеження:

• Недостатній розвиток систем управління попитом і балансування ВДЕ.

• Проблеми на рівні операторів ОСР, втрата прибутків від розподілу.

• Зношена інфраструктура, високі втрати в теплових мережах (до 30 %).

• Відсутність якісного нагляду за проєктами та неякісна проєктна документація.

Популізм і політична інерція:

• Відсутність достатніх і ефективних стимулів для реформи системи теплопостачання.

Дані й аналітика:

• Брак відкритих даних для стратегічного планування.

• Недоступність прогнозів щодо обсягів імпорту/експорту електроенергії.

Мета: Розвиток розподіленої генерації з відновлюваних джерел енергії та масштабування таких проєктів для підвищення стійкості громад і енергетичної системи України.

1.1. Підтримка розвитку розподіленої генерації із ВДЕ на об'єктах критичної інфраструктури

• Оновлення методології тарифоутворення на послуги критичної інфраструктури, яка би мотивувала встановлення генерації із ВДЕ (приклад: СЕС/ВЕС на водоканалах і лікарнях).

• Підтримка державними банками малих і середніх муніципалітетів для залучення міжнародної фінансової допомоги для впровадження проєктів ВДЕ на об'єктах критичної інфраструктури.

• Підтримка пілотних проєктів ВДЕ через державно-приватні партнерства як потенційно ефективний механізм співпраці громади та бізнесу.

1.2. Державна підтримка розвитку механізму самовиробництва (активного споживача)

• Скасування або перегляд (збільшення) граничних цін (прайс кепів) на різних сегментах ринку електричної енергії.

• Синхронізація законодавчих актів, які описують концепцію активного споживання: Правила роздрібного ринку електричної енергії; Кодекс систем розподілу; Закон України “Про альтернативні джерела енергії”; Закон України “Про ринок електричної енергії”; Порядок продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, і розрахунків за неї.

• Забезпечення НКРЕКП системної роботи та координації з операторами систем розподілу, постачальниками послуг комерційного обліку й електропостачальниками щодо реалізації заходів, необхідних для роботи активних споживачів.

• Створення покрокової інструкції регулятором (НКРЕКП) щодо застосування механізму самовиробництва для підприємств, які обслуговують об’єкти критичної інфраструктури.

• Перегляд обсягів електричної енергії, яку активний споживач може відпускати в мережу за механізмом самовиробництва в бік збільшення обсягів можливого відпуску.

• Забезпечення в законодавстві гнучкості щодо організаційно-правових форм енергетичних спільнот, передбачивши можливість їхнього функціонування у форматі кооперативів, асоціацій, товариств з обмеженою відповідальністю або інших юридичних осіб. При цьому слід зобов’язати, щоби внутрішні документи таких спільнот гарантували демократичний контроль, відкриту участь, соціальну орієнтацію діяльності й обов’язковий механізм реінвестування прибутку у розвиток інфраструктури чи соціальні потреби громади.

• Забезпечення інтеграції вже наявних інструментів енергетичної децентралізації (механізм активного споживача, агрегація, малі системи розподілу) до загального правового та політичного контексту розвитку енергетичних спільнот із можливим створенням національної програми підтримки.

• Продовження Державної програми “Доступні кредити 5-7-9 %” для фінансової підтримки на придбання сонячних і вітрових електростанцій, а також обладнання для накопичення електричної енергії.

1.3. Розробка та реалізація муніципальних енергетичних планів (МЕПів)

• Запровадження системи “енергетичних консультантів” для громад і інших зацікавлених сторін для допомоги з ідентифікацією потенційних проєктів, аналізом енергоспоживання, розробкою технічних завдань, техніко-економічних обґрунтувань, супроводом у реалізації проєктів і пошуком фінансування.

• Моніторинг наявності та мапування місцевих енергетичних планів, встановлених у них цілей, основних показників і звітів про їх реалізацію. 

• Експертна підтримка громад у підготовці проєктів для фінансування: інвестиційних проєктів, ТЕО і проєктно-кошторисної документації для найбільш перспективних проєктів з енергоефективності та ВДЕ.

• Покращення якості документації, робіт і відповідного державного нагляду, зокрема, через підтримку діяльності енергоменеджерів. 

• Спрощення Методики по розробці МЕПів, і включення до неї кліматичної складової.

• Регулярне проведення навчальних програм/курсів/тренінгів для представників громад щодо впровадження та реалізації заходів з енергоефективності та ВДЕ.

Рішення приймають: Міністерство економіки України, Міністерство енергетики України, Міністерство розвитку громад та територій України, Міністерство фінансів України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (ДАЕЕ), ОМС.

Мета: Підвищення ефективності та розвиток/збереження централізованих систем теплопостачання з закладанням умов для подальшої відмови від викопного палива на користь ВДЕ.

2.1. Встановлення економічно обґрунтованих тарифів

• Встановлення прозорих тарифів, які стимулюють виробника інвестувати у підвищення ефективності/розвиток теплової системи та водночас захищають споживача від недобросовісної ціни монополіста.

• Оновлення методології тарифоутворення, яка би забезпечувала зацікавленість виробників у проведенні енергоефективних заходів у своїх мережах.

• Оновлення методології тарифоутворення, яка би мотивувала виробників використовувати технології генерації теплової енергії із ВДЕ. 

2.2. Забезпечення цільового фінансування на модернізацію підприємств/інфраструктури у сфері теплопостачання

• Запуск і наповнення кредитних, грантових, державних програм (наприклад, через Фонд декарбонізації)

2.3. Підвищення ефективності використання тепла в будівлях з ІТП і локальних системах теплопостачання

• Створення умов для розвитку нового сектору послуг – обслуговування ІТП і інших видів послуг, які підвищують ефективність роботи локальних систем теплопостачання. Йдеться про новий вид діяльності з вільним ринковим ціноутворенням, тобто без втручання регулятора.

• Підтримка розвитку декарбонізації в секторі, в тому числі, шляхом використання геотермальної енергії для опалення на основі мережевого застосування теплових насосів.

2.4. Створення передумов для розвитку центрального теплопостачання за єдиними правилами

• Підготовка спрощеної та прозорої системи виходу на ринок нових виробників теплової енергії.

2.5. Захист споживача 

• Оприлюднення фінансової звітності виробників теплової енергії й об'ємів розмірів компенсації різниці в тарифах, отриманих від бюджетів усіх рівнів.

• Доопрацювання наявної системи цільових адресних субсидій споживачам: усі малозабезпечені домогосподарства сплачують комунальні послуги в повному обсязі та мають стимули інвестицій в енергоефективність і ВДЕ.

• Проведення масової, комплексної інформаційної кампанії у сфері теплопостачання для зменшення ризиків неплатежів при підвищенні ціни.

2.6. Проведення пілотних проєктів модернізації гарячого водопостачання 

• Опрацювання та впровадження проєктів модернізації системи ГВП у багатоповерхових будинках із метою переходу на нагрів води в літній період за рахунок ВДЕ. 

Рішення приймають: Міністерство енергетики України, Міністерство розвитку громад та територій України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), ОМС

Асоціація “Енергоефективні міста України”, Всеукраїнська агенція інвестицій та сталого розвитку, Екоклуб, Центр екологічних ініціатив “Екодія”, DiXi Group, Energy Act for Ukraine Foundation, Energy Transition Coalition, Greenpeace Україна, Razom We Stand, RePower Ukraine Foundation