Buildings

Сектор будівель і забудованого середовища в Україні перебуває у критичній точці потенційної трансформації. Масштабна руйнація внаслідок повномасштабного вторгнення росії створила безпрецедентні виклики, та водночас відкрила можливість для системного оновлення з фокусом на сталість, стійкість і енергоефективність. Для модернізації та відбудови житлового фонду необхідно більше, ніж 80 мільярдів євро. Зважаючи на масштаб необхідних інвестицій, єдиним реалістичним шляхом є синергія зусиль держави, місцевого самоврядування, донорів, громад і приватного сектору, що дозволило би масштабно впроваджувати комплексні рішення з термомодернізації та сталого відновлення.

Останні роки позначилися важливими позитивними зрушеннями. У грудні 2023 року Кабінет Міністрів України схвалив Довгострокову стратегію термомодернізації будівель до 2050 року, яка формує рамку для системного оновлення житлового фонду та громадських об’єктів на довгострокову перспективу. Ще одним важливим кроком стало впровадження і1 квітня 2025 року вимог до будівель з майже нульовим енергоспоживанням (NZEB). Стандарт залишається добровільним, однак дозволить із часом наблизити відповідність  нових і реконструйованих будівель сучасним стандартам енергоефективності ЄС, передбачаючи високий рівень теплоізоляції, використання відновлюваних джерел енергії, сучасні інженерні рішення та мінімізацію споживання енергії з викопних джерел. 

Крім того, активізувалася підтримка населення у підвищенні енергоефективності через нові програми фінансування автономних джерел енергії та накопичувачів. Зокрема, за ініціативами Фонду енергоефективності (програма "Грін Дім"), кредитними інструментами "5-7-9", а також програмами державних банків, сотні ОСББ і домогосподарств змогли частково або повністю забезпечити власне електропостачання за рахунок "зеленої" енергії. Завдяки проєктам міжнародної технічної допомоги, було реалізовано чимало проєктів модернізації та нового будівництва з використанням нових підходів і стандартів, подекуди кращими за чинні державні норми.

Попри прийняття низки важливих документів і оновлення державних будівельних норм (ДБН), на практиці будівельна галузь і досі функціонує фрагментовано, інноваційні методи в будівництві впроваджуються повільно. Якість будівництва та технічного нагляду залишаються недостатніми на етапі реалізації проєктів. Крім того, неправильне обслуговування будівель часто призводить до швидкої деградації мереж і обладнання. Енергоефективність — ще один критичний компонент: більшість наявних будівель мають високий рівень енергоспоживання, комунальні заклади часто недогріті, а житлові та комерційні об’єкти — перегріті. Водночас механізми енергоменеджменту та споживчого моніторингу не застосовуються системно, або і взагалі відсутні.

Оновлення будівельних стандартів просувається повільно. Хоча європейський стандарт NZEB вже прийнятий, чинні ДБНи не узгоджуються з ним і залишаються надто жорсткими або неактуальними. Високі енергетичні стандарти поки що не стали поширеною практикою в новому будівництві, що може призвести до необхідності істотної модернізації таких будівель у недалекому майбутньому. Відсутність інтегрованого підходу як у стандартах, так і в містоплануванні ускладнює реалізацію сталих рішень.

Зміни до генпланів і детальних планів територій відбуваються переважно без урахування соціальних, екологічних і економічних аспектів, часто — в інтересах забудовників. Оформлення дозволів на будівництво на підставі детальних планів територій, а не генпланів, створює ризики корупції та гальмує довгострокове інтегроване планування громад. Ще один важливий аспект — залучення громадян до процесів відновлення. Наразі участь населення обмежується інформуванням, тоді як реальне включення до прийняття рішень є критичним для досягнення принципу "відбудувати краще, ніж було". Громади потребують підтримки у формуванні сталих пріоритетів, адвокації якісних рішень, доступі до даних і інструментів прийняття рішень.

Зрештою, довкіллєва складова відбудови все ще залишається на периферії дискурсу. Переробка будівельних відходів практично не здійснюється через відсутність інфраструктури, нестачу нормативно-правових документів, технічні складнощі в отриманні матеріалів однорідної якості, екологічні ризики, нестачу економічних стимулів використання відходів. Водночас виробництво нових матеріалів із високим рівнем викидів вуглецю, особливо при масштабній відбудові, створюватиме додаткове навантаження на довкілля. Потенціал таких інновацій, як використання матеріалів із місцевої рослинної сировини для виготовлення утеплювачів і збірних конструктивних елементів будівель низьким вуглецевим слідом не реалізується через бар’єри в регуляціях, фінансуванні й обізнаності.

Інституційні та регуляторні 

• Відсутність запиту та стимулів до проєктування і будівництва будівель із високими енергетичними характеристиками.  

• Брак якісного технічного контролю на етапі будівництва.

• Чинні будівельні норми не приведені у повну відповідність сучасним стандартам сталого будівництва з урахуванням планування повного життєвого циклу будинку.

• Фрагментованість регуляторного середовища, відсутність цілісного та системного оновлення стандартів, спрямованого, зокрема, на зменшення енергоспоживання будівель.

• Недосконале містопланування, часто підпорядковане приватним зацікавленням забудовників.

• Обмежена наявність відкритих геоданих, доступу до карт інженерних мереж і цифрових інструментів планування, особливо під час війни.

• Невідповідність чинних підходів до формування бюджетів проєктно-кошторисної документації, будівельних проєктів і інших закупівель за рахунок коштів місцевих і державного бюджетів, і на основі старих методик формування кошторисів робіт.

• Недостатня регламентація щодо використання вторинних матеріалів у будівництві.

• Відсутність методології розрахунку втіленого вуглецю (англ. embodied carbon) будівельних матеріалів відповідно до стандартів ЄС.

• Відсутність чітких стандартів якості перероблених матеріалів.

• Невизначений правовий статус матеріалів із зон руйнувань.

• Дефіцит кваліфікованих спеціалістів у сфері будівництва.

Енергетичні й екологічні 

• Високе енергоспоживання будівель.

• Низький рівень впровадження енергоменеджменту й енергомоніторингу у більшості громад.

• Брак фінансових стимулів і моделей для впровадження енергоефективних заходів.

• Викривлення ринків енергії через ПСО та регульовані тарифи.

• Відсутність моніторингу фактично досягнутої економії внаслідок впровадження енергоефективних заходів.

• Будівельні відходи практично не переробляються, інфраструктура утилізації відсутня.

• Будівельні матеріали з високим вмістом вуглецю (бетон, сталь, скло), відсутність пріоритету для екологічних альтернатив.

• Обмежене застосування принципів відстежуваності ланцюгів постачання будівельних матеріалів.

Соціальні та поведінкові

• Стимули будівництва енергетично ефективного житла відсутні. Відсутність довгих дешевих кредитів стимулює попит і пропозицію на дешеве, а не енергоефективне  житло. 

• Низький рівень обізнаності населення, ОМС і замовників будівництва щодо сертифікації зеленого будівництва, зокрема, щодо його  енерго- та ресурсоефективності, сталої забудови, можливостей використання матеріалів із відходів руйнувань і демонтажу будівель.

• Відсутність інституцій підтримки — спеціалізованих установ допомоги у сфері підвищення енергоефективності будівель, таких як “one-stop shops”.

• Дефіцит персональної безпеки та загроза обстрілів стимулює будівництво бетонного стійкого до ударів житла, а не екологічного. 

• Відсутність мотивації у постачальників енергоресурсів економити енергоресурси на стороні споживача.

• Брак демонстраційних проєктів, які би показували успішне використання перероблених відходів.

Фінансові

• Брак фінансових інструментів для домогосподарств і муніципалітетів.

• Адміністративно занижені  тарифи на енергоресурси демотивують населення інвестувати в енергоефективність.

• Відсутність економічних стимулів для громадян, що отримують соціальну допомогу для реалізації енергоефективних заходів.

• ЕСКО-механізми не працюють у секторі ТКЕ (теплокомуненерго) через відсутність стимулів.

• Відсутність фінансових стимулів для підвищення конкурентоспроможності вторинних (перевикористаних) матеріалів порівняно з первинними. 

Мета: Сприяння розвитку якісного, енергоефективного та сталого нового будівництва відповідно до сучасних європейських стандартів і внутрішніх потреб

1.1. Впровадження стандартів будівель із близьким до нульового споживанням енергії (NZEB) і будівель із нульовим рівнем викидів (ZEB) 

• Випробування стандартів на громадських будівлях і об'єктах соціального житла з метою подальшого масштабування, внесення змін ДБНів і забезпечення подальшої відповідності стандартам ЄС.

• Забезпечення фінансового заохочення на пілотні проєкти за стандартами NZEB і ZEB, зокрема, через пільгові кредити та гранти. 

• Визначення перехідного терміну, після якого вимоги за стандартом NZEB стануть обов'язковими.

• Підготовка та визначення перехідного періоду до прийняття оновленої Директиви ЄС 2024/1275 (Директива щодо енергетичної ефективності будівель), включно з підготовкою до впровадження нового європейського стандарту будівель із нульовим рівнем викидів (ZEB).

• Підготовка фахівців для реалізації будівництва за стандартами NZEB і ZEB шляхом розробки спеціальних навчальних програм і підвищення спроможності.

• Підготовка законодавчої бази для впровадження правил, спрямованих на скорочення викидів вуглецю протягом усього життєвого циклу будівель.

• Уточнення методики визначення енергетичної ефективності будівель із чинними національними стандартами у сфері енергоефективності, в тому числі, щодо застосування стандартів сімейства 52000.

1.2. Контроль якості будівництва та відповідності заявленим проєктним характеристикам

• Підвищення обізнаності проєктантів і девелоперів щодо використання та дотримання стандартів енергоефективності в будівництві, а також загальної обізнаності населення.

• Підвищення обізнаності ОМС щодо сертифікації зеленого будівництва і формування вимог до забудовників на етапі виділення ділянок під забудову та введення обʼєктів в експлуатацію. 

• Посилення відповідальності за недотримання забудовником вимог до енергетичної ефективності при здачі будівлі в експлуатацію (якщо клас енергетичної ефективності будівлі в енергетичному сертифікаті, який розробляється при здачі будівлю в експлуатацію, відрізняється від зазначеного в проєктній документації).

1.3. Забезпечення дотримання Закону про енергоефективність щодо інформування власників і орендарів про рівень енергоефективності будівлі 

• Посилення контролю за розміщенням сертифікату енергоефективності у доступному для споживачів місці через забезпечення дотримання п.10 ст. 7 Закону України “Про енергетичну ефективність будівель”.

• Стимулювання операторами ринку покупців нерухомості до купівлі енергоефективного житла через посилення контролю за дотриманням п.2 ст. 25-1 Закону України “Про рекламу”.

• Проведення моніторингу договорів оренди на предмет наявності інформації про клас енергоефективності будівлі задля забезпечення дотримання п. 4 ст. 8 ЗУ “Про енергетичну ефективність будівель”.

1.4. Популяризація зеленої сертифікації на етапі проєктування житла для запуску ринку зеленого будівництва та демонстрації його переваг

• Проведення інформаційної кампанії для працівників ОМС щодо чинних систем сертифікації зеленого будівництва.

• Створення механізмів підтримки проєктів, що відповідають критеріям міжнародних систем оцінювання сталості (зокрема, LEED, BREEAM, DGNB).

• Реалізація пілотних проєктів зеленого будівництва у громадських і житлових будівлях, а також  об'єктах соціального житла.

• Популяризація інструменту аналізу життєвого циклу (англ. Life Cycle Assessment, LCA) в будівництві.

1.5. Впровадження принципів циркулярної економіки в будівництві

• Забезпечення процесу приведення законодавства та нормативно-правової бази у відповідність до Регламенту ЄС 2024/3110 для гармонізації вимог до будівельної продукції, зокрема, щодо введення до обігу та використання вторинних матеріалів.

• Впровадження цифрових паспортів будівельних матеріалів для забезпечення прозорості, простежуваності походження та циркулярного  потенціалу матеріалів.

• Розробка національної платформи сертифікації будівельних матеріалів за євростандартами, з початковим пілотуванням у кількох регіонах.

• Інтеграція критеріїв ремонтопридатності та повторного використання до державних стандартів і тендерних процедур на відбудову.

• Посилення ринкового нагляду та створення бази даних фальсифікованої та небезпечної будівельної продукції з обмеженням її використання.

• Запровадження програм підтримки інноваційних практик, зокрема, альтернативних матеріалів, 3D-друку, рішень для МСП у сфері сталої відбудови.

• Впровадження аудиту повторного використання матеріалів перед знесенням будівель, а також реєстрів матеріалів зі знесених об’єктів.

• Співфінансування пілотних проєктів будівництва житла за принципами циркулярної економіки, зокрема, через механізм публічно-приватного партнерства,  залучення соціального інвестування, муніципальні бюджети та державні програми підтримки.

• Включення циркулярних критеріїв до публічних закупівель у будівництві з урахуванням життєвого циклу матеріалів і екологічних характеристик.

Рішення приймають:  Верховна Рада України, Міністерство розвитку громад та територій України, Міністерство економіки України, Держпродспоживслужба, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, Державна інспекція архітектури та містобудування України, ОМС.

Мета: Скорочення потреби в енергії швидко здійсненними заходами.

2.1. Підвищення поінформованості населення про енергетичні характеристики будівель

• Запуск системи експрес-оцінювання енергоефективності будівель.

• Розробка та проведення розрахункової сертифікації енергоефективності наявної багатоквартирної житлової забудови до кінця 2027 року для інформування власників щодо енергетичних характеристик їхніх будівель.

• Регулювання споживання тепла – встановлення індивідуальних теплових пунктів (ІТП) на всіх багатоквартирних будинках, приєднаних до систем центрального теплопостачання.

• Впровадження типових рішень ІТП для кожного стандартного типу будинків, теплоізоляція трубопроводів опалення та гарячого водопостачання.

• Стимулювання впровадження радіаторного обліку з регулюванням споживання – приладів-розподілювачів теплової енергії.

• Впровадження системи енергомоніторингу для безперервного аналізу енергоефективності будівлі.

• Запровадження інтегрованої інформаційної, технічної та фінансової допомоги громадянам через створення спеціалізованих установ допомоги, таких як “one-stop shops” для енергоефективності будівель. Створення щонайменше однієї такої установи в кожній області. Забезпечення охоплення послугами установ вразливих груп населення.

2.2. Впровадження фінансових стимулів для енергоефективних заходів і для заходів, що сприяють впровадженню проєктів ВДЕ на будівлях

• Продовження роботи Фонду енергоефективності шляхом щорічного виділення коштів із Державного бюджету України у розмірі не менше за 1 млрд. грн.

• Запровадження пільгового кредитування для реалізації енергоефективних заходів через Фонд Декарбонізації.

• Підтримка програм співфінансування на рівні регіонів і громад, револьверних фондів.

• Запровадження програми допомоги громадянам, що потребують соціального захисту  (отримують житлові субсидії) на енергоефективні заходи.

2.3. Стимулювання встановлення відновлюваних джерел енергії для заміщення власних потреб будівель в енергоресурсах

• Відміна ПДВ на імпортні елементи на визначений період, якщо такі не виробляються в Україні.

• При збереженні субсидій і крос-субсидій на енергію для споживачів, надання дотації на енергію, вироблену із ВДЕ, у розмірі, співрозмірному з дотаціями на традиційні джерела енергії на населення (що надається через механізм ПСО та субсидії).

• Реформування плати за буріння свердловин для геотермальних теплових насосів.

2.4. Реконструкція наявних будівель і їхня адаптація під суспільні потреби

• Розроблення фінансового й юридичного механізму трансформування наявних будівель, які не використовуються за своїм призначенням, в соціальне житло з високими стандартами енергоефективності й інклюзивності, в тому, числі нежитлових приміщень в житлові.

• Підтримка розвитку інноваційних підходів до масштабної відбудови та реконструкції будівель, таких як промислове збірне виробництво. 

2.5.    Реформування системи ціноутворення в будівництві 

Привести національні правила ціноутворення та звітності у будівництві до міжнародних стандартів. 

Рішення приймають: Міністерство розвитку громад та територій України, Міністерство економіки України, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, ОМС.

Асоціація “Енергоефективні міста України”, Грін Гроус Коммс, Громадянська мережа “Опора”, Екоклуб, Громадська організація “Екосмарт”, Українська рада із зеленого будівництва (UGBC), Центр екологічних ініціатив “Екодія”, Helvetas, Razom We Stand, ReThink, Vid Sertsya Budova, Urban Reform; а також експерти: Офісу зеленого переходу та Технічного університету Ейндговена.